A brief overview of the Ukrainian office furniture market 2000-2019.

/
Sat. 19.05.18
Історія, Ключові події, Висновки.

Шановні читачі та колеги для того щоб розуміти і аналізувати поточний стан ринку офісних меблів і вносити будь-які припущення про його перспективнє майбутнє треба озирнутися в далекий 2000 рік, коли сформувалися основні гравці на ринку офісних меблів та й сам ринок як такий.

Саме цей період кінця 90-х і початоку 2000-х років проходило формування ринку офісних меблів в Україні та його сегментація як по товарних групах, так і по каналах продажів і по основних операторах.

Закінчувалася епоха лихих «90 років» зі стихійними одноденними компаніями і спекулятивним бізнесом, що “сидять” на розвалених та сумних меблях часів СРСР 70-х років.

Багато з раніше створених бізнес структур зміцніли, укрупнилися обзавелися філіями та представництвами. У багатьох компаній з’явилися зарубіжні партнери та клієнти.

Настала пора надати компаніям «гарне обличчя» і виглядати публічно, більш відкрито і по-європейськи цивілізовано.

У свою чергу Українські державні структури не відставали від комерційних і приводили у порядок свої офіси й установи. Так, як в період розпаду СРСР на це взагалі не було ні коштів, ні економічної доцільності.

На початку 2000-х років уже сформувався стійкий, стабільний і зростаючий попит на недорогі робочі місця для персоналу та доступні за ціною кабінети керівників з українського ламінованого або покритого шпоном ДСП товщиною 16 мм. Цей попит закривали архаїчні доки (пережитки радянської епохи, меблеві комбінати).

Піонерами на ринку сучасних офісних меблів України були такі відомі компанії, як «Меркс» і «Енран», які продавали не складну і відносно доступну системну офісну мебель з ламінованого ДСП товщиною 18мм і 25 мм імпортного виробництва і сучасної меблевої фурнітури, який спеціально завозили під ці завдання.

Ці компанії, одні з перших, побудували спеціалізовані виробничі потужності, закупили відповідне імпортне високотехнологічне обладнання, почали виробляти продукцію у версії коробочки для споживчого ринку, який не поступається своїми основними характеристиками недорогим імпортним аналогам.

Така ситуація, майже монопольного домінування двох компаній, тривала до 2003-2004 р. Поки не виросли та не зміцніли на ринку офісних меблів України, інші компанії такі як: “AMF”, “Новий Стиль”, “РКС”, “Неопол”, “Снайт”, “Корифей”, “Ірма” (ТМ “Аматі”), “Рамус”, “Віємо, “Олісма”, “Імпульс”, “Берест”, “Ріда”, “Ерготек”, “Спец меблі” , “Консоль”, “Корсар” і ряд інших компаній.

Уже в 2004-2005-му роках, на ринку офісних меблів у сегменті “меблі для персоналу” відчувалася гостра конкурентна боротьба за клієнта. Застосовувалися як загально відомі ринкові інструменти конкурентної боротьби, так і не дуже чисті та чесні.

У цей же період у сегменті кабінетів для керівника пропозицій від вітчизняних виробників було не так багато. Так як технологічно більшість підприємств освоїли тільки якісну обробку ламінованої ДСП і нічого іншого запропонувати ринку не могли.

Цим і скористалися лідери ринку «Меркс» і «Енран» і починаючи з 2004-2005-х років, запропонувавши покупцям меблі для керівників якісніншого рівня.

Вони ризикнули і вклалися як в оновлення технологічного парку, так і в самі розробки нових дизайнів кабінетних меблів.

Середня ціна з трьох основних предметів: стіл, тумба, стіл приставний переговорний, починалася від 1500 у.о. і доходила, в залежності від серії меблів і застосовуваних матеріалів до 15000 у.о . Тим самим, перекриваючи основну вилку цінових пропозицій імпортних кабінетів.

Усі вживані матеріали відповідали світовій меблевійї моді: покриття натуральним шпоном панелей МДФ, обробка ЛФМ провідних світових виробників, дверки в алюмінієвому профілі, тоновані й оброблені піскоструминним методом скла, використання натуральної шкіри і дорогих імпортних тканин.

Підсумок був очевидний: при хорошій рекламі та участі у ряді галузевих меблевих виставок, кабінетні серії пішли хорошими тиражами.

Продажі здійснювалися не тільки в Києві, а й у великих обласних центрах через розвинену мережу фірмових салонів і дилерів.

Також, кабінетні серії успішно продавалися і на експортному ринку країн СНД.

Інші гравці ринку, в зв’язку з технологічним відставанням, у цей період, з 2005 по 2008 рр. і не змогли представити нічого істотно значимого і цікавого для сегмента ринку “кабінет керівника”. Хоча були окремо взяті цікаві та перспективні продукти у ряді виробників таких як, “Неопол”, “Снайт”, “Ірма” (ТМ “Аматі”).

Ці серії директорських меблів теж були виконані з сучасних матеріалів і на дуже гідному рівні, але, на жаль, дещо запізнилися з виходом на ринок і не змогли зайняти ключових позицій.

Якщо оглянути та підвести невеликий підсумок, то драйвером зростання українського сегменту офісних меблів у період з 2000 по 2005 роки, то можемо зазначити що шснували приватні виробничі компанії, а також державний сектор.

Уже, починаючи з 2005 і закінчиючи 2008 роками, стрімку динаміку зростання показував український банківський сектор, що стає домінуючим драйвером зростання українського сегменту офісних меблів. У цей період на кону стояли мільйонні контракти в долларах США щодо постачання як звичайних офісних меблів, так і вузько спеціалізованих та банківської меблях і захисних касових конструкцій.

Паралельно ряд найбільших українських банків, за допомогою зарубіжних консультантів, уживав заходи щодо «ребрендингу» і відповідно «редизайну» вже існуючих банківських відділень і філій.

У роботу по задоволенню цього обвального попиту ринулися всі, хто хоч щось робив з меблів. Мало того, під незадоволений клієнтський попит, відкривали і створювали нові меблеві підприємства і закуповували нове обладнання, часто в кредит під майбутні замовлення. Так з’явилися компанії 3-ох ешелонів, які, почавши з «гаража і на коліні», відхоплювали “шматок пирога” у великих і середніх компаній.

Уже існуючі «старі» меблеві підприємства працювали в двозмінному або навіть іноді в трьохзмінному режимі з робочими суботами, прагнучи обробити якомога більше замовлень і не віддати їх конкурентам. Але реальної роботи вистачало всім і навіть більше, адже були такі періоди, коли черга замовлень і тендерів розписувалася на 3-6 місяців уперед.

Така позитивна динаміка тривало до осені 2008 року.

Ринок офісних меблів звалився в жовтні 2008 року відразу і одномоментно, протягом 2-3 місяців лягло все в банківському і корпоративному секторі, а також державні установи заморозили всі закупівлі меблів. Експортні відвантаження офісних меблів у країни СНД теж різко скоротилися.

Багато виробників офісних меблів почали тотальні скорочення персоналу і в результаті у них залишилося, в кращому випадку від 25%, а в гіршому до 5% фахівців.

Компанії, які мали диверсифіковані виробництва та на одних і тих же потужностях виробляли житлові та кухонні меблі, змогли більш м’якше пережити цей період. У них пройшло менше скорочень персоналу, вони, в основному, зберегли свій бізнес, нехай, в меншому, але працездатному форматі.

Але багатьом компаніям довелося просто закритися, як бізнесу та ліквідувати заставне майно через банки.

У 2009-2010 роках були закриті й демонтовані кілька тисяч відділень українських банків. Офіси багатьох компаній скорочувалася на 50%, а потім ще раз на 50%. Дуже багато компаній, прагнучи скоротити постійні витрати, переїжджали в офіси меншого розміру та обирали вже не престижні БЦ А класу, а щось скромне, наприклад, на периферії Б-класу або навіть С-класу.

Якщо точно охарактеризувати минулий період, то бізнес «завмер і заліз в черепашку». Ділова активність помітно знизилася, багато інвестиційних та будівельних проектів були зовсім закриті або заморожені до «кращих часів».

Такий стан на ринку офісних меблів тривало до кінця 2010 року.

На початку 2011 року всі більш-менш уцілілі копанії почали оцінювати наново залишки свого бізнесу і того, що було на той момент «ринком»; для багатьох відкрилися нові перспективи, в зв’язку з тим, що конкурентне поле істотно змінилося та на ринку утворилися навіть деякі нові споживчі ніші та тренди.

Компанії змінили стратегії і зробили тотальний нахил на роздрібний сектор торгівлі та на кінцевого споживача. Багато хто зміг запропонувати більш економічні та доступні версії своїх продуктів, увсе тим же кінцевим споживачам. Ряд компаній, з мінімальними втратами, змогли вийти з ризикових операцій на корпоративних ринках і зберегли капітал, змогли перезапустити в нових компактних проектах на локальних роздрібних ринках.

Усе вище перераховане призвело до незначного, але стабільного та пожвавленного і підйому, який стався в 2011-2012 роках, на ринку офісних меблів. Меблеві компанії змогли підлатати свою пошарпану фінансову ситуацію і навіть трохи набрати найнеобхідніший для роботи персонал.

Але помітного поліпшення і зростання ринку офісних меблів не було і на початку 2013 року намітилася тенденція спаду попиту на офісні меблі.

У 2013 році на збутові тенденції уже сильно впливала внутрішня державна політика України та політичні фігури, які почали компанію по «присвоєнню» і «віджиму» виживших у кризу бізнес структур.

Пройшли ряд великих «Не дружніх» злиттів і поглинань, які дали сигнал і посил, що в Україні, на той момент, будувати великий системний бізнес небезпечно, бо його просто відберуть. Багато великих бізнесменів почали залишати країну та згортати активи

На кінець 2013 року запам’ятався тим, що і точніше всім було «не до меблів тим більше не до офісної».

Центр Києва був у барикадах, а в квітні 2014 року розпочалася гаряча фаза військових дій за незалежність України в Криму та на Донбасі.

Про який ринок офісних меблів у 2013-2014 роках можна було тоді говорити, якщо саме майбутнє України стояло під питанням.

І в цей період було розгублено близько 45% найбільших споживачів офісних меблів в Україні, так як їх бізнес структури розміщувалися на території, яку або незаконно анексувала РФ або окупувала своїми гібридними терористичними військами.

Починаючи з середини 2015 року багато компаній із південно-східних областей переміщують свої офіси та підрозділи в центральну і західну частину України, це спричинило не значний, але стабільно зростаючий попит на офісні меблі й остаточно ринок стабілізується до кінця 2016 року, коли негативні тенденції , що тривають на сході Україні, через військовий конфлікт не роблять значного впливу на попит ринку.

У цей період з’являються невеликі дизайнерські компанії та ремісничі майстерні які пропонують своїм клієнтам офісні меблі в стилі LOFT, що зроблені з простих доступних матеріалів, соснового або дубового меблевого щита, покритого масло-воском ручним методом і сталевих труб квадратного або круглого перетину зварених і забарвлених у чорний колір .

Ці колекції не показують індустріальних обсягів реалізації, але вони завойовують серця споживачів своєю простотою і лаконічністю.

Такі меблі можна зробити “на коліні в гаражі” та стильно облаштувати новий ще не обжитий офіс і не «глибоко гламуризувати» його.

Доступністю і не примхливістю способу виробництва таких меблів скористалися багато майстрів-приватників і тепер цього продукту можна сказати «ну просто завались»

Ряд компаній на виставці “Експо меблі 2016”, показали нові кабінетні системи та меблі для персоналу. Але сказати, що це був прорив в області дизайну і технології – не довелося.

Публіці, показали спірні згідно дизайну вітчизняні інтерпретації на тему: “Копій імпортної офісних меблів”.

Деякі з представлених серій взагалі складно було назвати масовим продуктом, а саме через, складні та досить дорогі технології застосовуваних матеріалів.

Компанія «Енран» показує досить цікавий і новий кабінет для керівника й отримує за нього кришталеву піраміду та нову серію оперативних меблів на металевих опорах.

На тлі не припиняється військового конфлікту основним фактором стабілізації та зростання попиту на офісні меблі в період з 2015 року по кінець 2016 року. За ці роки відбулося збільшення в якості, кількість і масштабування IT-компаній України та розвивається сектор українського e-commerce.

Який купував традиційні вироби з ламінованої ДСП або, при більш збільшеному бюджеті, все те ж саме, але на металевих офісних опорах.

2017 рік не приніс ніяких істотних змін ні в обсязі попиту на ринку офісних меблів, ні розстановку основної групи лідерів ринку офісних меблів.

Компанії-виробники, в очікуванні підйому ринку офісних меблів, вивели нові серії меблів як в сегменті меблі для персоналу, так і кабінети для керівників.

З’явилося більше серій меблів для персоналу на опорах зі сталевої труби, як мінімум вже 9-12 виробників мають таку пропозицію в своєму асортиментному портфелі. Це відбулося завдяки налагодженню випуску серійних компонентів такими компанії як «Сталкон» і «Віємо Автопром», «Регалс» «Ніка», «Сітка».

Великі та капіталізовані компанії самостійно освоїли випуск на своїх потужностях опор для офісних меблів, вони роблять це досить успішно і ефективно у числі цих компаній «Меркс», «Енран», «Новий Стиль», «AMF», і пропонують покупцям готові рішення у вигляді меблів для персоналу на металевих опорах.

Нові кабінетні системи для керівників пропонують усе той же «Меркс». Від нього намагається не відстати «Саліта», «М Концепт» і ряд інших середніх і невеликих компаній.

З огляду на все вище викладене можна зробити висновок: на ринку, починаючи з 2016-2017 рр. намітилася тенденція до збільшення попиту на готові серійні рішення для офісу в сегментах “меблі для персоналу” і “кабінети керівника”, у зв’язку з незначними, поліпшеннями у внутрішній економіці та стабілізації ситуації на фронті.

Але видимих ​​і значимих зрушень зростання ринку офісних меблів поки ми не спостерігали, за період другої половини 2017 року і початку сезону в 2018 році.

На ринку офісних меблів спостерігається не значне перенасичення пропозиціями вітчизняних виробників.

Хоча більша частина з цих пропозицій уже морально застаріли як за зовнішнім виглядом самого дизайну, так і по застосованих матеріалах та комплектуючих.

Особливу увагу треба звернути на такі фактори: за період минулих 10-ти років офісні меблі сильно змінилися функціонально та комунікативно, одночасно з цим робочі місця прагнуть адаптуватися, персоналізоватися під кожного користувача.

Усе це наслідок технологічного прогресу та трансформації робочого, а також соціального середовища.

У даний час це якийсь симбіоз, що складається з безлічі пересічних функцій, що відбувається в просторі сучасного високо інтелектуального офісу.

Потік інформації дуже великий і комунікативне навантаження на персонал зростає з геометричною прогресією. Особлива увага приділяється як місцям формального, так і неформального спілкування.

Комунікації та спілкування стають домінуючим двигуном сучасних компаній. Місця генерації нових ідей та інновацій ключові зони, на які звертають особливу увагу при проектуванні сучасних офісних просторів.

Також дуже серйозно змінилася й офісна техніка все більше можна зустріти моноблоків і ноутбуків у сучасних українських офісах, системні блоки – це, пережиток минулого або ж вузька необхідність конкретних фахівців.

На сьогоднішній день стандарт в офісних моніторах «27 дюймів» і він прагне збільшиться до «32 дюймів» або навіть до «49 дюймів вигнутий» це теж вимагає інших, ергономічних рішень робочого простору.

Світова практика робити робочі столи, що є регульованими по висоті, теж приходить до України. Ми вже бачимо ряд таких пропозицій від українських компаній.

За зовнішнім виглядом сучасні офіси йдуть від «холодних» строгих «квадратно-гніздових» інтер’єрів, вони активно зміщуються в бік різноманітних наборів тематичних просторів для більш точної відповідності завданням і потребам робочих команд.

Офіс сьогоднішнього і майбутнього задає ритм і енергетику. Він одночасно бадьорить і допомагає релаксувати в різних зонах свого простору.

Він має спонукати до довірлевої бесіди з клієнтом чи допомагати великим «брейн-штормовим» командам проекту. Офіс починає вступати в «комунікацію» з своїми користувачами і мешканцям.

Підвівши загальний підсумок, під вище сказаним, можна зробити ряд ключових висновків:

  • В Україні таки намітилися тенденції зростання ринку офісних меблів, виробники сподіваються на відродження і підйом ринку в найближчому майбутньому, десь у період 2018-2019 рр., і хто як може, готуються до цього позитивного циклу.
  • Світовий тренд роботи вдома вже зайняв 15% усіх робочих місць і відповідно це вже окремий продукт “Домашні офісні меблі».
  • Точний прогноз на це питання: “Збудеться чи не збудеться розширення і збільшення ринку?” не візьметься жоден тверезо мислячий фахівець. Дуже багато факторів впливає на цю ситуацію, і можна сказати, вище викладений історичний екскурс дуже чітко показує, що тільки стабільна зовні і всередині політична, економічна, ситуації будуть сприяти зростанню внутрішнього ринку меблів для офісу.
  • Будь-які довгострокові системні погіршення «еко середовища бізнесу» такі, як «світова глобальна фінансова / інформаційна криза»; «внутрішня олігархічна війна»; «розширення з боку РФ активної військової фази проти України», швидко відбиваються на динаміці попиту та ринку в цілому, аж до його тотальної зупинки, як це було у жовтні 2008 року; 2013-2015 роках.
  • Спостерігається не розуміння і не відповідність у потребах ринку та його довгострокових трендах з тим що реально пропонує вітчизняний виробник меблів на сьогоднішній момент і в найближчій перспективі своїм споживачам.
  • Загально низька проінформованість і «культура» покупців поки сприяє продажам морально застарілих меблів, але це не триватиме довго, адже «еволюція бізнес середовища рухається вперед» а значить про офісний простір теж буде видозмінюватися.
  • Поточні реалії ринкової ситуації та «кісткове мислення» вітчизняних виробників штовхає їх на бездумне копіювання застарілих серій імпортних меблів, а давно не модернізований технологічний парк обладнання ще і обмежує і так не досконалі рішення в дизайні, конструктиві та технологіях.
  • У період кризи багатьма виробниками були загублені «ключові компетенції» а також високо професійний персонал, який знає специфіку роботи на ринку офісних меблів. Як наслідок цього є відсутність системної та методичної роботи зі завоювання ключових позицій на внутрішньому ринку офісних меблів і в розвитку експортних поставок на високо конкурентні ринки.
  • Як кажуть, у пацієнта стан «стабільно важкий», але надія є.

З повагою Сухицький Валерій CDO студії дизайну.